В Україні відсутній ефективний засіб захисту у випадку, коли термін розгляду справи порушений. Такого висновку дійшов Європейський Суд з прав людини у ході розгляду справи „Сем Меріт проти України”. 30 березня 2004 року Євросуд виніс рішення, в якому констатував порушення Україною двох статей Конвенції про захист прав і основних свобод людини – статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту). Про це повідомив Міністр юстиції України Олександр Лавринович.
В результаті, Уряд України, після набуття рішенням статусу остаточного, має сплатити заявнику 2 500 євро як відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро відшкодування судових витрат. Такою, за рішенням Євросуду, є сума справедливої сатисфакції заявнику за завдані порушення.
«Якщо Україна не хоче і надалі нести збитки, причому не лише фінансові, а й іміджеві, ми маємо швидше рости до цивілізованого сприйняття прав людини. Зокрема, вдосконалювати та адптувати своє законодавство до європейського. В першу чергу це стосується норм Кримінально-процесуального кодексу. Що, до речі, є одним з основних зобов′язань, взятих Україною при вступі до Ради Європи.» – наголосив Міністр юстиції.
За словами Міністра “не зважаючи на те, що Євросуд визнав, що занадто тривале розслідування не мало негативного впливу на права заявника - той мав змогу вільно пересуватися та обирати місце проживання, і був зобов’язаний лише з’являтися за викликом до суду чи органів слідства, - Суд констатував порушення прав, гарантованих міжнародною Конвенцією про захист прав та основних свобод людини».
Зокрема, розглядаючи скарги заявника на занадто тривале розслідування кримінальної справи, Суд дійшов висновку щодо відсутності в Україні ефективного засобу захисту у випадку, коли термін розгляду справи порушений. З точки зору Європейського суду, такий засіб захисту має полягати або в можливості пришвидшення розгляду справи, або в можливості отримання компенсації у випадку порушення розумних строків розгляду справи.
Європейський суд дійшов висновку, що період, який має розглядатись з точки зору „розумного строку розгляду справи”, розпочався 28 січня 1998 року, коли заявник був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, тобто коли він був підданий розслідуванню.
“Це провадження все ще триває, хоч і минуло вже шість років. – наголосив Олександр Лавринович. - Заявник до цього часу перебуває в стані непевності про долю кримінального провадження проти нього, що є порушенням Конвенції в частині термінів кримінального розслідування”.
Рішення, винесене 30 березня 2004 року, може бути оскаржене сторонами до Великої палати Європейського суду протягом трьох місяців з дати винесення. В разі, якщо сторони не звернуться з таким клопотанням, рішення набуде статусу остаточного 30 червня 2004 року.
ДОВІДКА. З 1997 року (рік підписання Україною міжнародної Конвенції про захист прав та основних свобод людини) до Європейського Суду з прав людини проти України було подано близько 8 тисяч скарг. З них обгрунтованими Євросуд визнав 7, ухваливши відповідні рішення по суті скарг.
Прес-служба Міністерства юстиції України